Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

внутрішнє переконання

  • 1 внутрішнє переконання

    Українсько-англійський юридичний словник > внутрішнє переконання

  • 2 moral certainty

    English-Ukrainian law dictionary > moral certainty

  • 3 принцип

    ПРИНЦИП ( від лат. principium - начало, основа) - 1) Першопочаток, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки. Античні філософи прагнули віднайти П. існування усіх речей і, зазвичай, пов'язували його із субстанцією О. д XVI - XVII ст. в європейській філософії П. почали тлумачити здебільшого як категорію теоретико-пізнавальну на основі розрізнення того, що лежить в основі дійсності, - П. буття і того, що лежить в основі пізнання цієї дійсності, - П. пізнання. В подальшому розуміння П. переміщується у сферу логічного виразу пізнання; П. стає центральним поняттям, основоположною ідеєю, що пронизує певну систему знання і субординує його. У межах теоретичного знання П. означає вимогу розгортання самого знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між собою і випливають певним чином одне з одного. Будьяка теоретична система знання ґрунтується на принципах, пов'язаних між собою. 2) Внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різноманітних сферах діяльності.

    Філософський енциклопедичний словник > принцип

  • 4 trade

    1. n
    1) заняття, ремесло; професія, фах

    to put smb. to a trade — учити когось ремесла

    what's your trade? — чим ви займаєтеся?, хто ви за фахом?

    2) галузь торгівлі (виробництва, промисловості); промисловість
    3) торгівля

    domestic (home, inland) trade — внутрішня торгівля

    foreign (oversea) trade — зовнішня торгівля

    fair trade — а) торгівля на основі взаємної вигоди; б) розм. контрабанда

    retail (wholesale) trade — роздрібна (оптова) торгівля

    4) (the trade) збірн. торговці; підприємці
    5) розм. ґуральники, пивовари; особи, які мають право продавати спиртні напої
    6) видавці, книготоргові
    7) мор., розм. підводний флот
    8) роздрібна торгівля; магазин, крамниця

    to be in trade — бути торговцем, мати крамницю

    9) роздрібні торговці
    10) покупці, клієнтура

    I think our products will appeal to your trade — гадаю, що наші товари сподобаються вашим покупцям

    11) угода (тж політ.); обмін
    12) розм. спосіб життя
    13) лінія поведінки
    14) спосіб
    15) розм. звичай; звичка
    16) вхід і вихід
    17) розм. мотлох; сміття; покидьки

    T. Board — комісія з питань заробітної плати (у певній галузі промисловості)

    trade mission — торгове представництво, торгпредство

    trade schoolпрофесійна (виробнича) школа; ремісниче училище

    2. v
    1) торгувати (чимсь — in; з кимсь — with)
    2) міняти, обмінювати (на щосьfor)
    3) мінятися
    4) бути постійним покупцем (у певному магазині)
    5) торгувати своїм політичним впливом; продавати свої політичні переконання

    trade off — а) збувати; б) обмінювати

    trade on — мати вигоду; використовувати в особистих інтересах

    * * *
    I [treid] n
    1) заняття, ремесло, професія

    the tools of ones trade — знаряддя ремесла, робочий інструмент

    the trade of weaver [or tailor, of shoemaker] — ремесло /професія/ ткача [кравця, сапожника]

    a saddler [a potter, a blacksmith, a grocer, a mason]by trade — шорник [гончар, коваль, бакалійник, каменяр]по професії

    to put smb to a trade — вивчати когось ремеслу

    whats your trade — є чим ви займаєтесяє; робочий; ремісник

    2) галузь торгівлі; галузь виробництва; галузь промисловості; промисловість

    the building [the furniture] trade — будівельна [меблева]промисловість

    the publishing [printing] trade — видавнича [друкарське]справа

    domestic /home, inland/ trade — внутрішня торгівля foreign /overseas/ зовнішня торгівля

    fair trade — торгівля на основі взаємної вигоди; контрабанда

    illicit trade — незаконна торгівля; торгівля наркотиками

    wholesale [retail] trade — оптова [роздрібна]торгівля

    tea [ivory] trade — торгівля [слонячою кісткою][див.тж. 4]

    trade in arms [in cotton] — торгівля зброєю [бавовною]

    liberty /freedom/ [prohibition, stoppage] of trade — вільна [заборона, припинення]торгівлі

    to be in trade — займатися торгівлею [див.тж 5]

    to carry on /to engage in/ the trade of smth — вести торгівлю чемось.

    to revive [to restrict] trade — відновлювати [обмежувати]торгівлю

    trade is at a standstill — торгівля знаходиться в стані застою, торгівля зійшла нанівець

    hes doing a roaring trade — він веде нечувано вигідну торгівлю, торгівля стала для нього золотим дном; ринок

    souvenirs for the tourist trade — сувеніри для продажу туристам; ділова активність

    4) збір. ( the trade) торговий стан; купці, купецтво

    trade and gentility — торговий, дворянський стани

    to marry into trade — вийти заміж за торговця; торговці або підприємці ( у будь-якій галузі); представники певної професії

    the woollen [the ivory, the tea] trade — торговці шерстю [слонячою кісткою][див.; тж. 3]

    a member of the writing trade — член письменницької спілки, письменник

    the book trade opposes national censorship — книгопродавці виступають проти державної цензури; особи, що мають право продажу спиртних напоїв; пивовари, винокури; видавці, книгопродавці; мop. підводний флот

    5) роздрібна торгівля; магазин, лавка

    to be in trade — бути торговцем, мати магазин /лавку/; [див.; тж. 3]; роздрібні торговці

    6) клієнтура, покупці

    to have a lot of trade — мати велику /багату/ клієнтуру

    I think our products will appeal to your trade — я думаю, що наші товари сподобаються вашим покупцям

    7) операція; обмін

    to take smth in trade — придбати щось в черзі обміну; угода; операція

    9) дiaл. або icт. спосіб життя; лінія поведінки; спосіб; звичай, звичка
    10) дiaл. або icт. подорожі туди, назад; від'їзд, приїзд; відхід, прихід
    11) дiaл. або icт. сум'яття; тривоги, хвилювання
    12) дiaл. непотріб; сміття; покидьки; низи суспільства, погань, шушваль
    ••

    everyone to his tradeприс. кожному своє

    two of trade a never /seldom/ agree — прис. два фахівці рідко погоджуються один з одним

    II [treid] a

    trade agreement /pact/ — торгова угода

    trade balance [barrier] — торговий баланс

    2) промисловий, економічний

    trade association — промислове об'єднання [див.; тж. 3]

    trade journal /magazine/ trjyjvsxybq — журнал, журнал новин промисловості, торгівлі [див.; тж. 3]3, професійний

    trade journal — професійний /спеціальний/ журнал [див.; тж. 2]

    trade association — професійне об'єднання [див.; тж. 2]

    III [treid] v

    to trade heavily — вести широку /жваву/ торгівлю

    to trade in silk [in wool, in cotton, in salt] — торгувати шовком [шерстю, бавовною, сіллю]

    to trade with Egypt [with a foreign firm] — торгувати з Єгиптом [з іноземною фірмою]

    2) міняти, обмінювати

    to trade knives and beads for skins — обмінювати ножі, намиста на шкури

    to trade a city lot for a farm — обміняти міську ділянку на ферму; обмінюватися

    3) бути постійним покупцем (певного магазин; отоварюватися)

    to trade with the local grocer /at the local grocery/ — бути постійним клієнтом місцевого бакалійника

    to trade in /on/ ones political influence — торгувати своїм політичним впливом

    5) (on, upon) отримувати вигоду, використовувати в особистих цілях

    to trade on the credulity of a client — використовувати довірливість /обдурити/ покупця

    English-Ukrainian dictionary > trade

  • 5 trade

    - fair trade
    a) торгівля на основі взаємної вигоди; чесна торгівля
    - wholesale trade гуртова/ оптова торгівля
    - trade and payment agreement "угоди про товарообіг і платежі
    - trade channels торгові канали, канали торгівлі
    - trade treaty торговий договір, договір про торгівлю
    - complete freezing of trade повне заморожування/ припинення торгівлі
    - prohibition of trade заборона торгівлі
    - stoppage of trade припинення/ зупинка торгівлі
    - to carry on the trade of smth. вести торгівлю/ торгувати чимсь
    - to engage in the trade of smth. вести торгівлю/ торгувати чимсь
    - to put a stop to trade between the two countries припинити/ призупинити торгівлю
    II v
    2. торгувати своїм політичним впливом; продавати свої політичні переконання

    English-Ukrainian diplomatic dictionary > trade

  • 6 Сковорода, Григорій Савич

    Сковорода, Григорій Савич (1722, с. Чорнухи Полтавської обл. - 1794) - укр. філософ, письменник. Народився в козацькій родині. Закінчив сільську школу, після чого у роках 1734-1741, 1744 - 1745 та 1751 - 1753 навчався у КМА, де здобув ґрунтовну, в т.ч. й філософську освіту. У 1745 - 1750 рр. С. разом з посольською місією генерал-майора Вишневського відвідав Токай (Угорщина), Офен (Буду), Пресбург (Братиславу), Відень, імовірно Італію та Німеччину. Повернувшись в Україну, од 1753 р. викладав поетику у Переяславському колегіумі. Застосований С. новий метод навчання й виховання, що полягав в індивідуальному підході до своїх учнів з метою виявлення і плекання їхніх вроджених здібностей, спричинився до ускладнення його стосунків з єпископом Никодимом Стрибницьким та до звільнення з колегіуму. У 1757 - 1759 рр. С. працює домашнім учителем у дідича Степана Томари, у 1765 - 1766 рр. викладає у Харківському колегіумі. Впродовж цього часу подорожує до Москви, пішки обходить усю Слобідську Україну, 1764 р. відвідує Київ, де відмовляється від пропозиції ченців Києво-Печерської лаври вступити до монастиря. Зрештою залишає викладацьку працю в Харківському колегіумі і обирає життя мандрівного філософапроповідника. Філософія С. належить до загальноєвропейської філософської традиції і водночас є закономірним наслідком розвитку укр. думки XVI - XVIII ст. У його спадщині присутні ідеї Античності, патристики, нім. містицизму Ч. астково відчувається вплив Вольфа, Спінози, Мальбранша. Очевидним є тяжіння С. до укр. містичної традиції у філософії, що виявилося, зокрема, у вченні про духовне Преображення людини; про життя в істині. Характерними рисами філософії С. є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. Засадничою є концепція про дві натури і три світи, найважливішою проблемою - проблема людського щастя З. гідно з концепцією С. про дві натури і три світи, світ складається з двох натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тварі й Бога. Вчення про дві натури пов'язане з концепцією про три світи, яка все існуюче поділяє на три види буття, або світи - великий (макрокосмос), малий (мікрокосмос) і символічний - Біблія. Шлях пізнання невидимої натури - Бога через пізнання людиною самої себе, своєї "внутрішньої людини", на думку С., можливий і єдино правильний. Це переконання ґрунтується на засадничій тезі його філософії про паралелізм у структурі трьох світів: макро-, мікрокосмосу і Біблії. Виходячи з неї, С. вважав "внутрішню людину" водночас індивідуальною й надіндивідуальною (космічною). Людське самопізнання дає змогу пізнавати внутрішні закони буття зовнішньої природи, а розшифровування біблійної символіки водночас із відчайдушною боротьбою людини із власною "злою волею" скеровує її на правильний шлях пошуку Бога - невидимої натури, тобто істини і добра. Розв'язання проблеми щастя С. бачить через нове народження людини, що має ознаки містичного переображення, розкриття її божественної суті, виявлення закладеного у неї Богом таланту, що забезпечуєш, зрештою, працю за покликанням. С. був переконаний, що духовне відродження людей, здійснення ними спорідненої праці автоматично призведуть до злагодженого функціювання суспільства. Філософії С. властиве зосередження на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці, акцентування і піднесення в людині її духовної першооснови.
    [br]
    Осн. тв.: "Наркіс. Розмови про те: пізнай себе" (1798); "Вступні двері до християнської добронравності" (1806); "Байки харківські" (1837); "У богий жайворонок" (1837); "Боротьба архистратига Михаїла з сатаною, про це: легко бути добрим" (1839); "Сад божественних пісень" (1861); "Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (товариська розмова про душевний мир)" (1894); "Розмова, названа алфавіт, або буквар миру"; "Книжечка, що називається Silenus Alcibiadis, тобто ікона Алківіадська" (1894); "Вдячний Єродій" (1894); "Суперечка біса з Варсавою" (1912); "Діалог. Назва його - потоп зміїний" (1912) та ін.

    Філософський енциклопедичний словник > Сковорода, Григорій Савич

  • 7 voice

    1. n
    1) голос

    in a loud voice — гучним голосом, голосно

    in a gentle voice — м'яким голосом, м'яко

    2) звук
    3) думка, голос
    4) рупор, виразник думки
    5) чутка
    6) репутація, слава
    7) муз. голос, вокальна партія
    8) співак; співачка
    9) військ. радіотелефонний зв'язок
    10) грам. стан

    active (passive) voice — активний (пасивний) стан

    voice call sjgnрад. мікрофонний позивний сигнал

    voice frequencyфіз. звукова частота

    voice radioвійськ. радіотелефон

    voice recorder — звукозаписний апарат, магнітофон

    voice recording — запис голосу, на плівку

    voice trial — проба голосів, прослуховування співаків

    voice voteамер. голосування шляхом опитування

    the voice of the turtleбібл. голос горлиці

    a still small voiceбібл. голос сумління

    the voice of the people is the voice of God — голос народу — голос божий

    2. v
    1) висловлювати, виражати (словами)
    2) бути виразником (думки)
    3) вимовляти (слово тощо)
    4) фон. вимовляти дзвінко
    5) поет. наділяти голосом
    6) муз. настроювати
    * * *
    I n.
    1) голос; in a gentle voice м’яко, м’яким тоном; in a loud voice гучно, гучним голосом; to raise one‘s voice підвищити голос; he likes to hear his own voice він любить слухати сам себе, він любить ораторствувати; здатність співати; voice trial проба голосів, прослуховування співаків; to teach voice займатися постановкою голосу; he‘s got a good voice у нього гарний голос, він гарно співає; рел. глас; the voice of God /of the Lord/ глас божий /господень/; the voice of one crying in the wilderness глас волаючого в пустелі
    2) звук; the voices of the night нічні звуки, голоси ночі; the voice of cuckoo кування; the voice of the stream журчання струмка; the voice of the waves [or the seaˌ of the storm] голос /рев/ хвиль [моря, бурі]; the voice of the hyena виття гієни; the hounds gave voice собаки подали голос; собаки загавкали
    3) вираження внутрішнього почуття, переконання ; внутрішній голос voice of duty [of conscience, of reason, of blood] голос боргу [совісті, розуму, крові]
    4) думка, голос; to have a voice in smth. мати право виразити свою думку, здійснити вплив I have no voice in the matter це від мене не залежить; to give voice to smth. виразити /висловити/ що-небудь.; they gave voice to their indignation вони виразили своє обурення; to givevoice to the general opinion виразити спільну думку; to follow the voice of the people прислухатися до голосу народу; to give voice for smth. висловитися з приводу чогось.; my voice is for peace я стою за мир; to raise one‘s voice against smth. висловитися проти чого-небудь; I count on your voice я розраховую, що ви говоритимете на мою користь/підтримуєте мене/; without a dissentient voice одноголосно; give few thy voice ( Shakespeare) говори менше, не будь; рупор, той, хто виражає думку; this newspaper is the voice of government ця газета є рупором/виражає думку/ уряду
    5) запорука муз. співак; співачка; вокальна партія; голос; the song is arranged for singing by 3 voice s пісня в /на/ три голоси
    7)
    військ., тех. (радіо-телефонний зв’язок; range of voice дальність радіо-телефонного зв’яку; voice call sign радіо мікрофонний позивний; voice channel лінія /канал/ телефонного зв’язку; voice frequency тональна частотність; the voice of Nature поклик природи; with one voice (всі) в один голос, одностайно, одноголосно, як одна людина ; the voice of the turtledove рел. голос горлиці; поклик любові; a still small voice рел. віяння тихого вітру; голос совісті, внутрішній голос the voice of one man is the voice of no one поет. = один в полі не воїн; the voice of the people is the voice of God поет. глас народу — глас божий
    II v.
    1) виражати ( словами); висловлювати; to voice one‘s protest виразити протест; chosen to voice their grievance обраний, щоб висловити їх скаргу; бути тим хто виражає(ч.иєїсь думки); to voice the opposition бути рупором опозиції
    3) грам. вимовляти дзвінко, озвінчувати
    4) поет, наділяти голосом
    5) муз. настроювати ( орган)

    English-Ukrainian dictionary > voice

  • 8 voice

    I n.
    1) голос; in a gentle voice м’яко, м’яким тоном; in a loud voice гучно, гучним голосом; to raise one‘s voice підвищити голос; he likes to hear his own voice він любить слухати сам себе, він любить ораторствувати; здатність співати; voice trial проба голосів, прослуховування співаків; to teach voice займатися постановкою голосу; he‘s got a good voice у нього гарний голос, він гарно співає; рел. глас; the voice of God /of the Lord/ глас божий /господень/; the voice of one crying in the wilderness глас волаючого в пустелі
    2) звук; the voices of the night нічні звуки, голоси ночі; the voice of cuckoo кування; the voice of the stream журчання струмка; the voice of the waves [or the seaˌ of the storm] голос /рев/ хвиль [моря, бурі]; the voice of the hyena виття гієни; the hounds gave voice собаки подали голос; собаки загавкали
    3) вираження внутрішнього почуття, переконання ; внутрішній голос voice of duty [of conscience, of reason, of blood] голос боргу [совісті, розуму, крові]
    4) думка, голос; to have a voice in smth. мати право виразити свою думку, здійснити вплив I have no voice in the matter це від мене не залежить; to give voice to smth. виразити /висловити/ що-небудь.; they gave voice to their indignation вони виразили своє обурення; to givevoice to the general opinion виразити спільну думку; to follow the voice of the people прислухатися до голосу народу; to give voice for smth. висловитися з приводу чогось.; my voice is for peace я стою за мир; to raise one‘s voice against smth. висловитися проти чого-небудь; I count on your voice я розраховую, що ви говоритимете на мою користь/підтримуєте мене/; without a dissentient voice одноголосно; give few thy voice ( Shakespeare) говори менше, не будь; рупор, той, хто виражає думку; this newspaper is the voice of government ця газета є рупором/виражає думку/ уряду
    5) запорука муз. співак; співачка; вокальна партія; голос; the song is arranged for singing by 3 voice s пісня в /на/ три голоси
    7)
    військ., тех. (радіо-телефонний зв’язок; range of voice дальність радіо-телефонного зв’яку; voice call sign радіо мікрофонний позивний; voice channel лінія /канал/ телефонного зв’язку; voice frequency тональна частотність; the voice of Nature поклик природи; with one voice (всі) в один голос, одностайно, одноголосно, як одна людина ; the voice of the turtledove рел. голос горлиці; поклик любові; a still small voice рел. віяння тихого вітру; голос совісті, внутрішній голос the voice of one man is the voice of no one поет. = один в полі не воїн; the voice of the people is the voice of God поет. глас народу — глас божий
    II v.
    1) виражати ( словами); висловлювати; to voice one‘s protest виразити протест; chosen to voice their grievance обраний, щоб висловити їх скаргу; бути тим хто виражає(ч.иєїсь думки); to voice the opposition бути рупором опозиції
    3) грам. вимовляти дзвінко, озвінчувати
    4) поет, наділяти голосом
    5) муз. настроювати ( орган)

    English-Ukrainian dictionary > voice

  • 9 Достоєвський, Федір Михайлович

    Достоєвський, Федір Михайлович (1821, Москва-1881) - рос. письменник, мислитель, публіцист. Увійшов у європейську філософську традицію (й світову філософію в цілому) завдяки глибокому художньо-філософському осмисленню фундаментальних екзистенційних проблем людського буття. Формування світогляду Д. визначає поєднання ідей "натуральної школи" (молодий Д. - спадкоємець Гоголя й шанувальник Бєлінського) і радикалізму, властивого романтизмові. Арештований у 1849 р. за участь в гуртку петрашевців, він переживає спочатку, внаслідок інсценізації страти, момент екзистенційного пробудження. Пізніше, після зіткнення з реаліями каторжного життя, з одного боку, і осмислення релігійно-моральних інтенцій народної свідомості, з другого, вступає у період "переродження переконань". Останній привів до зміщення уваги з перетворення зовнішніх умов суспільного життя, як основного засобу подолання дисгармоній людського буття, на перебудову внутрішнього, духовного світу людини, а також до переконаності у розбіжності шляхів Росії та Заходу. Д. наголошує на тому, що західноєвропейська цивілізація, внаслідок органічно властивих їй вад - утилітаризму і відсутності "братського" першопринципу єднання людей, перетворила суспільство на індивідуалістичний "мурашник" і тому не лише не має позитивного значення для рос. людини, а й не заслуговує на гідне місце в подальшому історичному поступі. Як рушій історії, людська свобода є двоїстою і може бути чинником як відходу людини від Бога, так і її наближення до нього й тому повноцінного, духовно насиченого існування. Повноцінність буття людини в історії полягає не в позірній величі видатних історичних осіб, а в духовному самоздійсненні кожної особистості. Втім, хоча в історії немає "маленьких" людей (оскільки навіть нікчемність соціального статусу не применшує самоцінності будь-якої людини, зумовленої її неповторністю), в різних культурах переважає один з двох можливих основних варіантів духовної самореалізації індивіда - або демонічна снага, за принципом "все дозволено", що зумовлює відречення людини від Бога аж до богоборства й самообожнення; або ж - подолання негативних спонук "свого підпілля", виявлення і дбайливе плекання морального й духовного багатства людської душі, що може сягнути, зрештою, щаблю святості Д. ля Заходу типовим є перший варіант, для Росії - другий. Рос. народ, на переконання Д., має врятуватися не в комунізмі, не в механічних формах європейського соціалізму, а через єднання вищих станів суспільства з народом та їхнє прилучення до ідеї православ'я, справжніх християнських ідеалів всебратської злуки в любові та загальної вселюдської гармонії. Ці думки Д. здійснили безпосередній вплив на В. Соловйова та його осмислення рос. ідеї, а також на наступних її адептів. Внесок Д. у світову культуру й, зокрема, філософію полягав не стільки в розробці однієї із самобутніх національних ідей, як у своєрідному філософському осмисленні екзистенційних обріїв існування людства, в розширенні й поглибленні "самого метафізичного досвіду" (Флоровський). Як один із провісників екзистенційного філософування, він був переконаний, що в історії, зрештою, торжествують не мільйони людей, не потужні матеріальні сили, а "непомітна спочатку думка і часто якогось, вочевидь, найнікчемнішого з людей". Такий підхід становив внутрішній стрижень власне художньої творчості Д., яку він розумів як "реалізм у вищому сенсі". Саме такий "реалізм" був спроможний розгледіти за зовнішніми обставинами й подіями у їх найскладніших переплетіннях найглибші спонуки і найтонші нюанси дій неповторної людської індивідуальності. Якісно новими є твори Д. і за своєю формою, вимагаючи від читача активної співучасті з автором у розв'язанні порушених проблем, формування спромоги до особистого вибору у складних моральних колізіях Г. либина і своєрідність мислення Д. як письменника й філософа зробили його творчість надбанням культури усього людства.
    [br]
    Осн. тв.: "Біднілюди"(1847); "Записки з підпілля" (1864); "Гравець" (1866); "Злочин і покарання" (1865); "Ідіот" (1874); "Біси" (1871 - 1872); "Щоденник письменника" (1876); "Брати Карамазови" (1879-1880) та ін.

    Філософський енциклопедичний словник > Достоєвський, Федір Михайлович

  • 10 Кульчицький, Олександр Шумило фон

    Кульчицький, Олександр Шумило фон (1895, с. Скалат Тернопільської обл. - 1980) - укр. філософ, автор численних праць зі світоглядової, гносеологічної та психологічної проблематики, публікацій з етнології, педагогіки, літературознавства, германістики. Вивчав філософію, психологію та германістику у Львівському ун-ті та Сорбонні. У 1930 р. захистив дис. "Релігія у вченні Ренана", у 1930 - 1932 рр. спеціалізувався з педагогіки у Краківському ун-ті, 1940 р. вимушено емігрував. Згодом працював в Ін-ті психології і психотерапії Мюнхена О. д 1945 р. - проф. психології, згодом філософії Українського Вільного ун-ту О. д 1951 р. проживав у Парижі (член управи Наукового товариства ім. Шевченка). Теоретичні засади досліджень К. формувалися під впливом структурної психології, філософії Шелера, Бергсона, Гартмана, Муньє, особливо - Канта й Сковороди. Пошуки філософської концепції людини приводять К. до переконання, що адекватним методом осягнення людської суті є персоналізм; з огляду на це, К. є автором оригінальної концепції укр. персоналізму. Поєднуючи геопсихічні, расово-психічні, соціопсихічні, культурно-психічні чинники формування українства, особливо під кутом зору глибинної психології, К. розробляє філософсько-антропологічну характерологію укр. людини. Він акцентує на відносній перевазі емоційної, "ендотимної" підвалини та кордоцентризму над екстравертними виявами персональної надбудови. Відіграючи позитивну роль у внутрішньому збагаченні людини, ця тенденція водночас пов'язана зі слабкістю вольового начала. Однак, враховуючи відносну піддатливість колективної підсвідомості укр. людини, К. обстоює постулат щодо можливості внутрішніх психічних змін, пов'язаних з перебудовою політичних та історичних обставин у бік стимуляції та зміцнення раціонально-активних світоглядних настанов. Пізно виступивши на арену світової історії, укр. людина має, на думку К., кращі дані оминути помилки Заходу та оптимально завершити синтез різних психічних шарів і смуг. Тяжіння до світоглядової центрації предмета філософії та до персоналізму дозволяє твердити про певну подібність філософських уподобань К. та світоглядово-антропологічних тенденцій, започаткованих вітчизняними філософами-шістдесятниками.
    [br]
    Осн. тв.: "Вступ до філософії" (1946); "Нарис структурної психології" (1949); "Основи філософії і філософічних наук" (1949); "Введення у філософічну антропологію" (1973); "Український персоналізм. Філософська й етнопсихологічна синтеза" (1985).

    Філософський енциклопедичний словник > Кульчицький, Олександр Шумило фон

  • 11 обов'язок

    ОБОВ'ЯЗОК - одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. О. - внутрішня настанова людини чинити у відповідності до певних моральних норм і цінностей, що існують у суспільстві; така позитивна ціннісна орієнтація, котра не може здійснюватися без елементу самопримусу, вольового зусилля. Тому виконання О. передбачає наявність свободи волі. Дія, здійснювана під зовнішнім примусом або в результаті насильства, не має етичного значення М. оральний О. необхідно відрізняти від різноманітних суспільних вимог - виробничих, громадських та ін. (професійний О., військовий О. тощо). О. моральний орієнтований на цінність особистості, безумовну повагу до людської гідності, утвердження гуманності. Саме ця відмінність емпіричних, морально-санкціонованих суспільних вимог і власне морального О. особистості інколи породжує внутрішній конфлікт, вирішити який може лише сама людина як відповідальний суб'єкт свого морального вибору. В історії етики і моралі тлумачення природи і походження 0. - одна з найскладніших проблем. Основа і джерело О. пов'язувались з тим чи іншим розумінням моральної необхідності і вбачались: у Божих заповідях, апріорному моральному законі (категоричному імперативі), космічних законах, людській природі, прагненні людини до насолоди або щастя, суспільних настановах та ін. На розуміння морального О. суттєвий вплив справляла також відповідь на питання про те, хто або що визначає, зрештою, його зміст: Бог, "Божественний розум" (неопротестантизм, неотомізм), суспільство (соціально-апробативні теорії), совість (Фіхте), моральне почуття (теорія морального почуття) тощо. Питання про межі 0. також тлумачиться неоднозначно. Так, представники деонтологічного інтуїтивізму вважали важливим для виконання 0. лише саму дію, а не мотиви, якими керується людина. Представники теорії морального добра, навпаки, вирішальне значення надають характерові мотиву. Як духовно-моральний феномен суспільного життя О. має конкретно-історичний характер. Кожна епоха, соціальна група, релігійна чи етнічна спільнота мають своє уявлення про О., яке складається в рамках тієї чи іншої культури з притаманними їй цінностями. Загальні моральні вимоги здатне виробляти лише суспільство у цілому на основі колективного історичного досвіду людей. Вирішення проблеми морального О. стосовно тієї чи іншої конкретної ситуації - особиста справа окремої людини. Кожна людина повинна не лише усвідомлювати об'єктивний зміст О., а й нести відповідальність перед своєю совістю, в якій, у кінцевому підсумку, зосереджується онтологічний аспект її моральних зобов'язань. О. передбачає як усвідомлення мотивів поведінки, так і опертя на моральні почуття. Усвідомлення 0. допомагає людині подолати розрив між тим, що є, і тим, що повинно бути; тому виконання О. може бути пов'язане із запереченням певних моральних норм і цінностей. Кардинальні зміни у світогляді сучасної людини спричинюють появу протилежних етико-філософських висновків стосовно умов її нинішнього буття взагалі і проблеми морального О. зокрема. Такими є, з одного боку, переконання багатьох сучасних філософів щодо принципової неможливості формування універсальних основ морального О., з іншого - активний пошук його нових засад, що включають імперативи такої діяльності, яка не була б руйнівною для можливостей життя в майбутньому (Йонас), забезпечувала б виживання людського роду як "реальної комунікативної спільноти" (Апель).
    О. Білецький

    Філософський енциклопедичний словник > обов'язок

  • 12 satisfaction

    n
    1) задоволення, задоволеність

    complete (inner) satisfaction — повне (внутрішнє) задоволення

    it is a satisfaction to know that... — приємно усвідомлювати, що...

    2) виклик на дуель

    to demand satisfactionзажадати (вимагати) сатисфакції; викликати на дуель

    3) юр. виконання зобов'язання; зустрічне відшкодування
    4) рел. спокутування гріхів, розплата; єпитимія, покута
    * * *
    n
    5) юp. виконання зобов'язання
    6) peл. спокута гріхів, розплата

    English-Ukrainian dictionary > satisfaction

  • 13 trade

    I [treid] n
    1) заняття, ремесло, професія

    the tools of ones trade — знаряддя ремесла, робочий інструмент

    the trade of weaver [or tailor, of shoemaker] — ремесло /професія/ ткача [кравця, сапожника]

    a saddler [a potter, a blacksmith, a grocer, a mason]by trade — шорник [гончар, коваль, бакалійник, каменяр]по професії

    to put smb to a trade — вивчати когось ремеслу

    whats your trade — є чим ви займаєтесяє; робочий; ремісник

    2) галузь торгівлі; галузь виробництва; галузь промисловості; промисловість

    the building [the furniture] trade — будівельна [меблева]промисловість

    the publishing [printing] trade — видавнича [друкарське]справа

    domestic /home, inland/ trade — внутрішня торгівля foreign /overseas/ зовнішня торгівля

    fair trade — торгівля на основі взаємної вигоди; контрабанда

    illicit trade — незаконна торгівля; торгівля наркотиками

    wholesale [retail] trade — оптова [роздрібна]торгівля

    tea [ivory] trade — торгівля [слонячою кісткою][див.тж. 4]

    trade in arms [in cotton] — торгівля зброєю [бавовною]

    liberty /freedom/ [prohibition, stoppage] of trade — вільна [заборона, припинення]торгівлі

    to be in trade — займатися торгівлею [див.тж 5]

    to carry on /to engage in/ the trade of smth — вести торгівлю чемось.

    to revive [to restrict] trade — відновлювати [обмежувати]торгівлю

    trade is at a standstill — торгівля знаходиться в стані застою, торгівля зійшла нанівець

    hes doing a roaring trade — він веде нечувано вигідну торгівлю, торгівля стала для нього золотим дном; ринок

    souvenirs for the tourist trade — сувеніри для продажу туристам; ділова активність

    4) збір. ( the trade) торговий стан; купці, купецтво

    trade and gentility — торговий, дворянський стани

    to marry into trade — вийти заміж за торговця; торговці або підприємці ( у будь-якій галузі); представники певної професії

    the woollen [the ivory, the tea] trade — торговці шерстю [слонячою кісткою][див.; тж. 3]

    a member of the writing trade — член письменницької спілки, письменник

    the book trade opposes national censorship — книгопродавці виступають проти державної цензури; особи, що мають право продажу спиртних напоїв; пивовари, винокури; видавці, книгопродавці; мop. підводний флот

    5) роздрібна торгівля; магазин, лавка

    to be in trade — бути торговцем, мати магазин /лавку/; [див.; тж. 3]; роздрібні торговці

    6) клієнтура, покупці

    to have a lot of trade — мати велику /багату/ клієнтуру

    I think our products will appeal to your trade — я думаю, що наші товари сподобаються вашим покупцям

    7) операція; обмін

    to take smth in trade — придбати щось в черзі обміну; угода; операція

    9) дiaл. або icт. спосіб життя; лінія поведінки; спосіб; звичай, звичка
    10) дiaл. або icт. подорожі туди, назад; від'їзд, приїзд; відхід, прихід
    11) дiaл. або icт. сум'яття; тривоги, хвилювання
    12) дiaл. непотріб; сміття; покидьки; низи суспільства, погань, шушваль
    ••

    everyone to his tradeприс. кожному своє

    two of trade a never /seldom/ agree — прис. два фахівці рідко погоджуються один з одним

    II [treid] a

    trade agreement /pact/ — торгова угода

    trade balance [barrier] — торговий баланс

    2) промисловий, економічний

    trade association — промислове об'єднання [див.; тж. 3]

    trade journal /magazine/ trjyjvsxybq — журнал, журнал новин промисловості, торгівлі [див.; тж. 3]3, професійний

    trade journal — професійний /спеціальний/ журнал [див.; тж. 2]

    trade association — професійне об'єднання [див.; тж. 2]

    III [treid] v

    to trade heavily — вести широку /жваву/ торгівлю

    to trade in silk [in wool, in cotton, in salt] — торгувати шовком [шерстю, бавовною, сіллю]

    to trade with Egypt [with a foreign firm] — торгувати з Єгиптом [з іноземною фірмою]

    2) міняти, обмінювати

    to trade knives and beads for skins — обмінювати ножі, намиста на шкури

    to trade a city lot for a farm — обміняти міську ділянку на ферму; обмінюватися

    3) бути постійним покупцем (певного магазин; отоварюватися)

    to trade with the local grocer /at the local grocery/ — бути постійним клієнтом місцевого бакалійника

    to trade in /on/ ones political influence — торгувати своїм політичним впливом

    5) (on, upon) отримувати вигоду, використовувати в особистих цілях

    to trade on the credulity of a client — використовувати довірливість /обдурити/ покупця

    English-Ukrainian dictionary > trade

  • 14 агресивність

    АГРЕСИВНІСТЬ - будь-яка індивідуальна чи колективна дія, яка полягає в спричиненні шкоди фізичному, психічному чи моральному буттю окремих осіб або людських груп та спільнот. Об'єктом А. може бути життя, здоров'я, психічний стан, матеріальний добробут, релігійні та моральні переконання, досягнення культури та цивілізації, а також політичні установи. Чинники, що спричиняють А., можуть мати різну природу і часто діють у поєднанні - найважливіші серед них біологічні, психічні, суспільні (культурні, моральні, релігійні та ін.). У соціальних стосунках поширеними формами А. є кримінальна злочинність, політичний тероризм, геноцид та етноцид. Знищення або репресії проти людей, що відрізняються своїми фізичними ознаками (расизм), соціальними (класова боротьба), релігійними (релігійна нетерпимість) та культурними (культурна асиміляція, етноцид) особливостями - типові приклади А. Політична А. може мати внутрішню або зовнішню спрямованість: репресії з політичних мотивів в середині держави, з одного боку, і різні види агресивних дій, спрямованих проти сусідніх держав та народів. В останньому випадку маємо низку різновидів А. - економічної, дипломатичної, культурно-інформаційної та військової. Необхідно відрізняти не тільки усвідомлену та неусвідомлену А., а й спровоковану (свідомо чи несвідомо) та неспровоковану. Існують прості, часто цілком очевидні способи спровокованої А. і дуже складні та приховані - аж до тих, коли ті, хто провокує А., не усвідомлюють, яким чином їхні дії здатні спонукати до А.
    В. Лісовий

    Філософський енциклопедичний словник > агресивність

  • 15 Гаман, Йоган Георг

    Гаман, Йоган Георг (1730, Кенігсберг - 1788) - нім. філософ-просвітник; вчитель Гердера. Як теоретик руху "Буря і натиск", закладає підмурок т. зв. "філософії почуття і віри", в якій обґрунтовується теза про неспроможність понятійного мислення осягати живу дійсність. Остання, за Г., внутрішньо суперечлива, дисгармонійна, тому до неї не можна підходити без визнання принципу "сходження протилежностей"; однак цей принцип абсолютно чужий логічному мисленню, яке ґрунтується на законі неприпущення протиріччя. Г'юмівський скептицизм давав Г. додаткові аргументи щодо заперечення пізнавальних можливостей мислення. Але твердження Г'кума про наявність у людей безпосереднього чуттєвого переконання ("віри") в достовірності існування зовнішнього світу Г. некоректно поєднує із релігійною вірою, розглядаючи обидва значення віри як щось єдине. Вчення Г. стимулювало дискусію про пантеїзм (або "спінозизм"), яку розпочав Якобі. З позицій "філософії віри" він критикує раціоналізм Фіхте, Шеллінга, Гегеля, а ставлення до системи Канта вкладає в уїдливий афоризм: "Без "речі в собі" не можна увійти в цю систему, з нею - залишатися в ній". З іншого боку, Г. засуджував тяжіння Лессинга, Гете, Гердера, інших просвітників до філософії Спінози.
    [br]
    Осн. тв.: "Хрестові походи філолога" (1762); "Метакритика про пуризм розуму" (1784).

    Філософський енциклопедичний словник > Гаман, Йоган Георг

  • 16 знання

    ЗНАННЯ - особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його до З. та перетворює на гадку. З. як право на істину відповідальне перед зовнішнім (матеріально-практичним) і внутрішнім (логічна аргументація та моделювання) досвідом. Підміна верифікаційного критерію суб'єктивною впевненістю у безперечності пізнавального результату може привести до заміни З. на віру. Однак і саме З. в процесі практичного використання перетворюється у переконання людей. Серед таких форм духовного засвоєння результатів пізнання, як гадка та віра, З. є адекватним виразом співвідношення абсолютної та відносної істини. Будучи реалізацією людської здатності до пізнання та усвідомлення істини, З. відрізняється від простої інформації тим, що потребує не тільки розв'язання проблеми адекватності певних уявлень дійсності, а й створення складної системи оцінок зв'язку пізнавального результату з минулим досвідом та перспективами подальшого пізнання, його включення в сферу соціально-культурних цінностей та практичних потреб, методологічних і світоглядних орієнтирів, у певну галузь науки чи діяльності, цивілізацію взагалі. На противагу думці, яка може бути результатом суб'єктивної позиції, З. визначається соціально-практичним процесом зведення одиничного досвіду до рівня загальнозначущого результату. З. не редукується до чуттєвих даних, бо, синтезуючи теоретичні уявлення з їх емпіричними передумовами, розкриває за обрієм актуально існуючого потенційність явищ, здійснює передбачення та вибір нових можливостей пізнання та дії, орієнтує соціальне буття людини, виступає керівництвом до дії. Системи З. визначаються через категоріальний лад певних культурно-історичних епох. За рівнем рефлексивності, доказовості та системної теоретизації З. поділяється на буденне (пов'язане з лексикою природних мов), конкретно наукове (таке, що визначається певними канонами експериментальної та дедуктивної достовірності, нормами каузального та математично-функціонального аналізу тощо) і філософське (яке характеризується всезагальністю, необхідністю та специфічними формами рефлексії). Знаково-мовною реалізацією З. виступає текст як семіотична система, що здатна актуалізувати інформаційні масиви значної потужності. В такому вузькому плані З. може розглядатись як осмислений текст у поєднанні з його розумінням. З., проте, не зводиться до мовних конструкцій. Воно визначається як соціально-культурне явище, що може набувати ідеологічного навантаження.
    С. Кримський

    Філософський енциклопедичний словник > знання

  • 17 моральність

    МОРАЛЬНІСТЬ - буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М." 1) Якісна характеристика певної системи соціальних або міжособистісних стосунків під кутом реалізації в них настанов і цінностей моралі. В цьому сенсі розрізнення моралі й М. встановив і обґрунтував Гегель. У "Філософії права" (1821), вибудовуючи тріаду етапів розвитку об'єктивного духу, Гегель першим (як тезу) наводить право, що постає чистою об'єктивністю, наявним буттям свободи "у зовнішньому". Мораль (антитеза) - суб'єктивна свідомість індивіда, яка базується на свободі волі й охоплює його переконання, мотиви поведінки, мету і наміри. Дійсна свобода досягається через синтез права й моралі - в М. У філософії зміст поняття М. визначається подвійним чином. По-перше, це звичай як стійка форма поведінки, що є історичним попередником моралі; по-друге, опосередковані мораллю конкретні обов'язки перед державою, соціальним станом, сім'єю. Представники сучасної етики, звертаючись до гегелівського поняття М., або "субстанційної М.", зазвичай акцентують увагу на моменті зв'язку з історично-конкретними формами людського співжиття, що обумовлюють специфічний, особливий характер моральних зобов'язань і орієнтацій індивідів. Антитезою М. в такому разі постає т. зв. макроетика, або універсалістська мораль (Апель, Габермас та ін.). 2) Сфера внутрішнього, душевно-духовного самовизначення і ціннісної орієнтації людської особистості за межами належного - безальтернативно визначеного нормами і приписами моралі. Коли предметом уваги виявляються пошуки і рішення окремих людей, спрямованість їх переживань, що не передбачає однозначних оцінок, то йдеться не про мораль, а саме про М. Розвиток моральної культури передбачає відкритий обопільний процес взаємозбагачення моралі й М. в обох зазначених конкретних виявах останньої Р. озрив між мораллю й М. засвідчує кризовий стан суспільства; разом з тим, перетворення живої, дієвої М. на простий зліпок з наявної системи моральних норм позбавило б людину здатності засвоювати історичний і соціальний досвід, творити нові форми морального спілкування.
    В. Малахов

    Філософський енциклопедичний словник > моральність

  • 18 свобода совісті

    СВОБОДА СОВІСТІ - одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова категорія. С. с. постає як суспільний феномен і перебуває в нерозривному зв'язку із сенсом, світоглядними координатами буття людини. Як поняття С. с. відбиває умови, за яких можливе вільне світоглядне самовизначення особистості, її духовне становлення, розвиток, самоактуалізація. В філософському аспекті С. с. - особлива якісна визначеність людського буття, яка відображає внутрішню здатність суверенного суб'єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми силовими чинниками, а лише за велінням власної совісті самовизначення в духовній сфері. У філософській інтерпретації С. с. характеризується як специфічно вибіркова й узгоджена активність свідомості, совісті, волі індивіда, спрямована на його самовизначення в світоглядній сфері щодо граничних життєвосмислових засад свого буття. С. с. - атрибут особистості. Історично поняття С. с. конституювалося як категорія права і тісно пов'язане із становленням, розвитком суспільства, держави та їхнім ставленням до світоглядних орієнтацій людей і передусім релігії. В релігієзнавстві С. с. розглядається як право, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях її ставлення до релігії, тобто право особистості на свободу мати, приймати, змінювати релігійні вірування за власним вибором або ж дотримуватися нерелігійних переконань; свободу індивідуально або спільно з іншими, публічно або ж приватно сповідувати свою релігію чи вірування, брати участь у богослужіннях, обрядах, ритуалах, вільно поширювати свої релігійні чи арелігійні погляди та переконання. Право на С. с. проголошується в конституціях, інших законодавчих актах більшості держав світу. В Україні право на С. с. гарантується Конституцією України, законом "Про свободу совісті та релігійні організації", рядом інших нормативних актів.
    М. Бабій

    Філософський енциклопедичний словник > свобода совісті

См. также в других словарях:

  • голос — у, ч. 1) Сукупність різних стосовно висоти, сили і тембру звуків, що їх видає людина (або тварина, яка дихає легенями) за допомогою голосового апарата. 2) перен. Звуки, що утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. 3)… …   Український тлумачний словник

  • перекидатися — I а/ється, недок. Пас. до перекидати I. II а/юся, а/єшся, недок., переки/нутися, нуся, нешся, док. 1) через що і без додатка. Різким рухом усього тіла, кидком переміщатися з одного місця на інше, через що небудь. || з чого на що, на чому і без… …   Український тлумачний словник

  • думка — (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), дума, гадка, міркування, ідея, помисел, думонька; оцінка, судження, враження, погляд, розуміння, поняття, переконання, твердження, голос (зі сл. внутрішній ) …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»